/Files/images/519b3e16-ae62-af11-ae62-af1e1a58bbee.photo.0.jpg

Поради для батьків ліворуких дітей

  • Зробіть так, щоб ваша дитина за жодних обставин не відчувала вашого нега­тивного чи жалісливого ставлення щодо її ліворукості.
  • Не драматизуйте ситуації невдач. Переконуйте дитину, що не існує проблем, які не можна розв’язати з вашою допомогою. Дитина має бути впевнена, що будь-які помилки й недоліки можна виправити.
  • Не дозволяйте зароджуватися в серці вашої дитини почуттям невпевненості і страху перед невдачею.
  • Займайтеся з дитиною ліпленням, малюванням, вишиванням або в'язанням вузликів на мотузці тощо. Такі вправи дають змогу розвивати дрібну мотори­ку та координацію рухів. Окрім того, тренуйте зорово-просторове сприймання дитини.
  • Плануйте для дитини раціональний режим дня. Зазвичай ліворука дитина легко збуджується і швидко стомлюється, тому її життєдіяльність варто спла­нувати так, щоб вона не зазнавала перевантажень та перевтоми.
  • Пам'ятайте: кожна дитина має розуміти, що вона має право на помилку. Також вона має бути впевнена в тому, що за помилки її не каратимуть, але вона має їх виправляти.
  • Надавайте дитині більше самостійності під час користування різними пред­метами — олівцями, пензлями, фломастерами, маркерами, альбомами чи зо­шитами. Також пом'якшуйте для неї «правила» роботи із цими предметами.
  • Організуйте для дитини таке робоче чи ігрове місце, щоб під час малювання, розглядання малюнків чи письма світло (денне або електричне) падало з пра­вого боку.
  • Подбайте, щоб у дитини був електронний годинник, оскільки у ліворуких ді­тей виникають проблеми із визначенням часу на циферблаті з годинникови­ми стрілками.
  • Пам'ятайте, що ваша дитина неповторна!

/Files/images/levsha.jpg

Якщо ваша дитина лівша.

Невже дійсно впертий малюк частіше буває лівшею? І чому люди діляться на: „лівші” і „правші”? В чому їхня різниця? І яке значення для вашого малюка має те, що він надає перевагу лівій руці?

- Мій Віталік все робить лівою рукою, - не то жалкує, не то радіє юна мама. – І скільки його не вчи – наголошує на своєму. Вперше взяв олівець – і теж в ліву руку. Зате як малює! Ніби малював з народження. Але ви уявляєте – лівою рукою... Я пояснюю, що треба правою. Показую сама як потрібно. А він капризує, гнівається... а правою взагалі відмовляється малювати. Що буде далі? Чи можливо його перевчити?

А чи потрібно взагалі намагатися перевчати такого малюка ? Чим відрізняється він від інших, звичайних , за нашою думкою, дітей? Тільки тим, що в нього домінує права півкуля мозку.

Ліва відповідає за мову і абстрактне мислення, права – за музичну і художню творчість, образне мислення. При домінуванні лівої півкулі відчувається щастя й насолода, правої – страх і сум. І таке інше.

Поштовхом для перетворення є початок оволодіння дитиною мовою і перше усвідомлення дитиною самої себе. Тому після кризи трьох років починає вимальовуватися різниця між „праворукими” і „ліворукими” дітьми. Як „праворукість” так і „ліворукість” пояснюється тим, що існує перехрестя нервових шляхів, які тягнуться від кінцівок до півкуль мозку. При цьому при домінуванні правої півкулі ведучою є ліва рука, і навпаки. А у частини людей ні одна півкуля не домінує.

Дитина-лівша набагато відрізняється від своїх однолітків і не тільки впертістю. Зазвичай це особливо художньо обдаровані і дуже емоційні діти. Вони навіть з трьох років набагато краще інших дітей малюють і мислять. Всі відмічають їх великі музичні таланти, для них характерний гарний слух, а трапляється і абсолютний. Але в той же час їм характерна затримка мови і труднощі при вимові різних звуків.

Така дитина довірлива, безпосередня, легко попадає під вплив тимчасових почуттів і настроїв, інколи буває дуже злою, з приступами гніву, але наполеглива при здійсненні бажань.

Їй з трудом вдається навчитися читати і писати, оволодіння цими навиками в ранньому віці здається зовсім неможливим, а в першому класі може стати великою проблемою.

Але в цілому такі діти комунікабельні і контактні. А якщо ми, враховуючи їхні особливості, знайдемо правильні методи виховання, усі наші проблеми будуть вирішені.

/Files/images/img2012021414554455.jpg

Як потрібно вести себе батькам з дитиною лівшею.

  • Враховуючи підвищену емоційність і вразливість такої дитини, бути чуйними і доброзичливими з нею.
  • Створити для неї доброзичливий , комфортний клімат в родині.
  • Не воювати з нею через впертість, а намагатися завуалювати його грою.
  • Приймайте як належне особливості дитини і не намагайтеся перетворити її в „правшу”, пояснювати усім і їй, що „ліворуких” людей багато і це теж різновид норми.
  • Схвалювати навіть найменші успіхи, сприяти розвитку художнього або музичного дару дитини, але не намагатися зробити з неї вундеркінда.
  • Намагатися частіше робити малюку сюрпризи.
  • Не протиставити його іншим, звичайним дітям.
  • Не навчати дитину до школи читанню, письму, іноземним мовам, якщо дається це важко, і труднощі можуть занизити її самооцінку.
  • Любити її такою, якою вона є.

/Files/images/4_0005.jpg

Ліворука дитина: особливості роботи із нею

Існує декілька видів ліворукості, що принципово різ­няться за своїм походженням. Розрізняють природне, генетичне і спадкове лівшество і ліворукість. Перше означає, що провідну роль у роботі мозку бере на се­бе права півкуля, і це відповідає певному стійкому ти­пу роботи нервової системи і головного мозку. Лівору­кість же припускає активне використання тимчасово або назавжди лівої руки. Спричинити це можуть родо­ва травма, особливості розвитку і на­віть виховання. У міру зростання дитини й активізації роботи лівої півкулі у таких дітей може відбу­тися «чарівне перетворення» шульги на правшу.

Не слід перенавчати дитину-шульгу. «Рукість» не можна змінювати на свій розсуд — будь-яке втручання в роботу моз­ку призводить до непе-редбачуваних наслідків. Часто у ліворуких дітей, яких наполегливо пере­навчали, розвиваються не­вротичні реакції та неврози. Ознаками цих небажаних явищ можуть бути: порушення сну й апе­титу, головні болі, болі в животі, стра­хи, денний і нічний енурез, заїкан­ня, тики, нав'язливі рухи, підвищена збудливість, дратівливість. Можуть ви­никнути заколисування у транспорті, підвищена чутли­вість до спеки, задухи, запахів, тривалий неспокій, не­посидючість, млявість, загальмованість, погіршення зо­ру і навіть бронхіальна астма.

Відмінні риси – шульги:

  • підвищена здатність чітко сприймати звуки та інто­нації, відрізняти найтонші відтінки кольору, чого не мо­жуть, на жаль, правші;· образна пам'ять, що надовго зберігає яскраві вра­ження;
  • легкість орієнтування в просторі;
  • потяг до парадоксів.

Тест на визначення провідної руки

  • Перед дитиною покласти декілька сірникових ко­робок і попросити знайти сірник в одній із коробок. Про­відною вважається та рука, що здійснює активні дії (від­криває і закриває коробку).
  • Запропонувати дитині декілька пляшок із кришка­ми, що закручуються. Провідною вважається та рука, що виконує активні дії.
  • Перед дитиною лежить маленький м'ячик. Попро­сіть його підняти. Рекомендується повторити процедуру кілька разів.
  • Запропонувати дитині розв'язати декілька (зав'я­заних не туго) вузликів з шнура або мотузка. Ведучою вважається рука, яка розв'язує вузол, а інша рука три­має вузол.
  • Попросити дитину поаплодувати своєму улюблено­му мультфільму. Провідною вважається активніша і рухливіша рука, що здійснює ударні рухи об долоню дру­гої руки.
  • Запропонувати дитині взяти до рук годинник і за­вести його. Провідною вважається рука, яка повертає важіль годинника, а друга — тримає годинник.
  • Пограти з дитиною в гру «Сорока-білобока» і поди­витися: пальцями якої руки дитина малює круги. Провід­ною вважається рука, пальцями якої дитина малює кру­ги на долоні другої.
  • Запропонувати дитині взяти зі столу улюблену м'яку іграшку і по­гладити її, тримаючи в руці. Зазви­чай провідна рука гладить.
Якщо більшість завдань дити­на виконує лівою рукою, то мож­на припустити, що у дитини ліво­рукість (правопівкульність). Дітей, які однаково добре володіють і пра­вою, і лівою рукою, називають амбідекстерами.

Рекомендації щодо роботи з ліворукими дітьми

  • Початок будь-якого занят­тя потрібно вибудовувати з опо­рою на попереднє: пригадати, що робили, тобто враховувати за­кономірності пам'яті правопівкульних людей — від сьогодення до минулого.
  • Необхідно створювати психологічно комфортну і незвичайну, творчу атмосферу.
  • Надавати дитині можливість зануритися в атмо­сферу того, що відбувається, і самостійно сформувати якийсь образ (потрібно враховувати, що шульги відріз­няються цілісним сприйняттям, образ у них формується разом із подією).
  • Мовлення під час спілкування з такою дитиною по­винне бути образним, емоційним; бажано підкріплюва­ти слова наочними образами. При цьому мовлення не повинне переважати над образами, оскільки будь-яка картинка, запах або музика дадуть дитині більше інфор­мації, ніж слово.
  • Краще займатися різноманітними, але близькими один до одного видами діяльності, що не вимагають по­стійної зміни місця і положення в просторі.
  • Необхідно пам'ятати, що шульги спираються на свою суб'єктивну думку, тому вони не особливо зважа­ють на думку оточуючих.
  • Шульги швидко втомлюються, тому необхідно їх ознайомити з різними видами відпочинку: вдихан­ня приємних ароматів, релаксація тощо. Але при цьо­му слід ураховувати, що ліворукі діти більше піддають­ся навіюванню, тому релаксацію доцільніше проводити з елементами сугестії (навіювання).
Під час підготовки ліворуких дітей до школи слід ура­ховувати, що на сучасному етапі випускаються канце­лярські товари для таких дітей:
  • особливість ручок, олівців, фломастерів полягає у тому, що виїмка на корпусі розташована таким чи­ном, що рука «лягає» правильно, набуваючи зручного положення;
  • шкала в лінійках написана «навпаки» — не справа наліво, а зліва направо;
  • кільце в ножицях для захоплення зроблене під ліву руку (воно більше);
  • лезо в точилах із лівим заточуван­ням, що дозволяє дитині тримати то­чило в правій руці, а олівець — у лівій. Обертальні рухи кистю здійснюються «від себе» (правильно і зручно).

/Files/images/image.jpg

Ігри і вправи

Описані нижче ігри дуже добре ви­користовувати в роботі з дошкільни­ками, оскільки вони сприяють форму­ванню і розвитку моторики, особливо дрібних рухів кистей рук і пальців як правої, так і лівої руки.

«Спробуй виконати»

Перед кожною дитиною лежать по 15 сірників. Потрібно якнай­швидше перенести ці сірники один за одним на відстані ЗО см і скласти таким чином, щоб головки були обернені в один бік. Під час перене­сення сірники не повинні ковзати по столу.

Виконати умови гри, користуючись:
  • будь-якими пальцями обох рук;
  • будь-якими пальцями лівої руки;
  • тільки двома пальцями — великим і мізинцем;
  • тільки вказівним і середнім пальцями;
  • тільки середнім і безіменним пальцями;
  • тільки безіменним пальцем і мізинцем;
  • двома мізинцями обох рук, викласти пряму з 10 сірників;
  • безіменним пальцем і мізинцем, побудувати 4 три­кутники;
  • середнім пальцем і мізинцем, побудувати 3 чоти­рикутники;
  • вказівним і безіменним пальцями, побудувати «ко­лодязь» із 16 сірників.
Попросити дитину відповісти на питання: «Яке завдан­ня було найважче виконувати?», «А яке — найпростіше?», «Які пальці у тебе розвинені більше, а які — менше?»

«Ігри з папером»

Перед кожною дитиною лежить зім'ятий аркуш пи­сального паперу (коли аркуш сильно потреться, його слід замінити).

Запропонувати виконати такі завдання:

  • Користуючись усіма пальцями обох рук, слід яко­мога швидше розгладити аркуш так, щоб жоден край не залишився заломленим.
  • Те саме зробити, користуючись однією рукою.
  • Повторити те саме, користуючись двома великими, потім вказівними, потім середніми пальцями обох рук.
  • Зробити те саме, користуючись тільки двома мізин­цями.
  • Розгладити аркуш кулаками обох рук.
  • Розгладити аркуш великим і вказівним пальцями однієї руки.
  • Розгладити аркуш вказівним і середнім пальцями однієї руки.
  • Розгладити аркуш середнім і безіменним пальцями однієї руки.
  • Розгладити аркуш безіменним пальцем і мізинцем однієї руки.
  • Розгладити аркуш яким-небудь пальцем однієї руки.
  • Повторити всі ці вправи із заплющеними очима.

Близнюки

На столах лежать: газета, згорнута у декілька разів пакетом; черевик, у яко­го розв'язані шнурки; пляшка з криш­кою, що закручується, лежить окремо; коробка, поруч із якою лежать різні дрібні предмети; стрічка, згорнута в рулон, тощо.

Діти об'єднуються в пари. Пара «близнят» обіймає один одного міцно за талію, таким чином, що у кожного тільки одна вільна рука: в одного — ліва, у дру­гого — права. Пари підходять до столу з предметами і за командою вчителя своїми вільними руками виконують команди:
  • розгорнути газету повністю;
  • зашнурувати черевик;
  • закрутити кришку на пляшці до упору;
  • скласти предмети в коробку;
  • розвернути стрічку;
  • усі предмети скласти на газету, га­зету акуратно скрутити подарунковим пакетом і перев'язати стрічкою.

Гру можна ускладнити таким чином. У «близнят» зв'язують дві руки: праву руку одного учня й ліву другого. Таким чином, у них виявиться три руки на двох. Запропонувати виконати ці са­мі завдання в такому положенні.

Пальці — помічники і пальці — нероби

Перед грою дорослий нагадує, як називається кожен палець на ру­ці. Просить дітей показати великий па­лець, мізинець, середній, вказівний, безіменний.

Далі пропонує дітям відкрити сумки, рюкзаки. Тепер на правій руці просить притиснути до долоні вказівний і середній пальці й тримати їх міцніше великим пальцем. Лі­ву руку закласти за спину, а двома пальцями правої ру­ки — мізинцем і безіменним — дістати з портфеля яку-небудь книгу і розгорнути її на певній сторінці. Нагадує, що виконати завдання складно: пальці не слухаються, чому ж вони такі слабкі? Тому що недостатньо працю­ють, не вправляються і залишаються недоростками. Ви­хователь запитує у дошкільників, які пальці вони вважа­ють найрозвиненішими (великий, вказівний, середній). Потім пропонує відпустити вказівний і середній пальці на правій руці, виконати запропоновану вправу однією правою рукою: дістати книгу і розгорнути її на певній сторінці. Запитує, чи легше було виконати це завдання. Згодом пропонує розпочати гру.

На столі лежать чотири голки і нитки завдовжки 1 м. За стіл сідають двоє дітей. Гру доречніше проводити між декількома парами (для кожної пари готується стіл, на якому лежать голки і нитка). Тоді гра набуває змагаль­ного характеру. Діти повинні притиснути до долонь обох рук по три пальці — великий, вказівний і середній, а мі­зинцем і безіменним однієї руки взяти кінець нитки, а в другу руку — голку.

Діти в парі можуть допомагати одне одному. Далі завдання ускладнюється. Тепер дозволяється ко­ристуватися всіма пальцями обох рук, втягати нитку по­трібно не у дві, а в чотири голки.

Дорослий порівнює, як діти виконали завдання в пер­шому і в другому випадках. Скільки часу знадобилося для того, щоб виконати запропоновану умову гри. Від­значає, що є пальці, які не беруть участі у повсякденній праці, нічого не вміють робити, а також ті, що повсякчас вправляються, — справжні умільці.

Успіхів вам!

Кiлькiсть переглядiв: 202