/Files/images/0_8f4be_617d43c0_S.gif

Дитина і звички

Що вважати шкідливими звичками? Це випадки, коли трирічна дитина смокче пальчик або краєчок ковдри, гризе нігті, машинально подовгу смикає вушко, кусає волосся. Іноді це відбувається в момент хвилювання, іноді — під час телевізійного перегляду або в постелі перед сном. Виявляється, всі ці маленькі неприємності — чудова «заміна щастю». А все тому, що подібне заповнює недосвідченій маленькій людині брак позитив­них емоцій. А як же бути? Адже забори і розмови про мікроби не спрацьовує. Дитина обіцяє не гризти нігті, не торкатися волосся, але все по­вторюється знову й знову. Причому малюк щиро зізнається, що не знає, як це з ним трапилося.

Найголовніша погана звичкасмок­тання пальця. Із нею зіштовхуються ледве не в кожній родині. Але назвати її звич­кою важко. Скоріше, це перша у житті дитини навичка, перший рефлекс, що дала йому сама природа і який, як не дивно, повинен бути вдоволе­ний. Вся справа — у способі. Радість від смоктання діти отримують із самого народження. Оскільки ця процедура асоціюється в малюка з комфортом і без­пекою, малюк за допомогою смоктання голод угамовує і заспокоюється. Якщо в ранньому віці дитина свою потребу в смоктанні не задовольнила, згодом вона неодмінно «випливе» як звичка. І, дорослі­шаючи, така дитина під час будь-якого дискомфорту, найменшого почуття тривоги тягне палень до рота, гризе ручку або олівець. Існує думка, що тяга до тютюну виникає, у тому числі, і від нереалізованості смоктального рефлексу і звички «засмок­тувати» нервозність та сторожкість. Згадайте про часті «перекури» під час стресових ситуацій. Вони дуже наочно підтверджують правильність даного припущення.
Будь-яка шкідлива звичка — це не недолік виховання, це — сигнал, на який потрібно адекватно відреагувати. Зрозуміти причину і прийняти рішення.

Є ще одна розповсюджена шкідлива звичкагризти нігті. Очевидно, механізм цієї звички приблизно такий же, як і у випадку зі смоктанням пальця.

Існує навіть психологічна теорія про те, що, гризучи нігті, людина нібито намагається заподіяти шкоду самому собі. У кожному випадку причина цієї шкідливої звички швидше за все та ж: дитяча нервова система знаходить собі «заспокійливі» ліки.

Побачивши, що малюк гризе нігті,— загалом, робить те, від чого Ви хотіли б його відучити,— спокійно, без ривків, обсмикувань і різких рухів відведіть його пальчик від рота, обличчя. Якщо маля знову повторює жест, повторіть і Ви свій, з тим же непорушним спокоєм. Дитина виявляє наполегливість — зверніть її увагу на іншу дію: відволічіть її грою, словами і знову відведіть ручку. Не реагуйте на дитячу звичку агресивно, криком. Так шкідлива звичка у неї тільки закріпиться.

Дитина імітує куріння

Іноді можна помітити, що малюк бере олівець й удає, що палить. Швидше за все, це ще не вироблена звичка, а дитяча гра: дитина копіює чиюсь поведінку. Адже діти в цьому віці взагалі схильні повторювати дії дорослих. Те, що у родині ніхто не палить, ще нічого не означає. Адже дитина буває в гостях, дивиться телевізор, де побачити людину із сигаретою можна досить часто. Крім того, на вулицях сьогодні можна побачити безліч рекламних плакатів, на яких зображені люди, які палять. А ось читати написи на цих плакатах, що паління шкодить здоров'ю, малюки ще не вміють.

Поговорити про те, що палити шкідливо, і пояснити, чому це так, можна вже і п'ятирічній дитині. Але пояснення мають бути зрозумілими і доступними. Роз­повідати детально про те, що від паління помирають, і про те, які страшні хвороби від нього бувають, поки не варто. Але необхідно сказати, що палити небезпечно, особливо маленьким дітям.

Якщо дитина плюється

Плюватися дитина перший раз починає не просто так, а в тій си­туації, коли їй щось не сподобало­ся: сказав хтось щось неприєм­не, іграшку спробував відібрати. А взагалі малюки триріч­ного віку (або близько того) із задоволенням починають плюватися навіть просто так. Для них це вміння — но­ве відкриття. І тільки потім плювки використовуються дітворою як зброя. Тобто дослідження закінчилися, і тепер малюк визначає, як же реагують оточуючі, на такі «бойові» дії. Сказали щось неприємне, покарали? Плюну.

Що ж робити в такій ситуації? Головне — не загострювати увагу, а, навпаки, ігнорувати таку поведінку. Якщо глядачів немає, то й висту­пати буде нецікаво. А ось якщо «плювання» про­цвітає у групі дітей, то не слід все-таки не сварити дитину. Спочатку необхідно допомогти дитині, яку обпльо­вував малюк, а потім без сторонніх провести спокійну бесіду про те, як мож­на і потрібно поводитися. Головне —терпіння. І навчайте малюка користуватися слова­ми, а не плювати. Якщо хтось із друзів відібрав іграшку, потрібно не плювати, а пояс­нити, що це твоя іграшка і потрібно попросити погратися нею.

Що робити, якщо дитина не може відірватися від телевізора?

Поки ще не пізно, проблему потрібно обов'язково розв'язати. Адже дивитися телевізор по кілька годин на день дитині такого віку шкідливо. Окрім навантаження на дитячу нервову систему, тривалого сидіння на одному місці, дитина одержує ще й величезну кількість всілякої інформації, більшість із якої взагалі призначена для дорослих.

І все-таки не можна просто так позбавити дитину того, до чого вона вже звикла. Звичайно, якщо ви так вчините, нічого, крім конфліктів і протесту, у відповідь не одержите. Спершу придбайте кілька дисків із добрими «нашими» мультфільмами і фільмами. Запропонуйте дитині дивитися їх замість якоїсь передачі й щодня скорочуйте час перегляду телевізійних передач хоча б на 15-20 хвилин. Тільки не просто так скорочуйте, а замінюйте ці заняття якимись іншими, корисними. Наприклад, підіть погуляти, пограйтеся з дитиною, приділіть їй свій час.

Поступово час перегляду телевізора скоротіть до 20-30 хвилин на день. Саме стільки часу можна проводити шестирічній дитині перед телевізором. І при цьому контролюйте те, що дивиться ваша дитина. Наприклад, новини, телесеріали, фільми для дорослих, передачі не «для дітей» не повинні потрапляти в поле уваги малюка. Мультфільми теж можна переглядати не всі.

Постарайтеся зараз впоратися із ситуацією, що склалася, інакше пізніше, коли підросте дитина, вам буде значно складніше відучити її від телезалежності.

/Files/images/psiholog/1387425620_1304939553_deti-52.gif

Кiлькiсть переглядiв: 124